Різьбар по дереву та бересту


(на базі 9 класів – 3 роки, на базі 11 класів – 1,5 роки)

 

За час навчання  в училищі учні опановують:


- основи ручної та механізованої обробки деревини,
- контурне, геометричне, плоско-рельєфне та рельєфне різьблення,
- навички інкрустації деревом, металом, перламутром, бісером та іншими матеріалами.

 

 

 

       Різьблення по дереву — вид декоративно-прикладного мистецтва (також різьблення є одним з видів художньої обробки дерева поряд з випилюванням, токарною обробкою). Різьблення по дереву - це мистецтво, яким славилися стародавні слов’яни ще в XI столітті. Проте саме мистецтво виникло набагато раніше. Різьбленням прикрашалися трони єгипетських фараонів, вікінги гойдали своїх дітей в різблених колисках, у Франції різьблення по дереву стало невід'ємною частиною бароко. Збереглися до наших часів нечисленні зразки об'ємної української народної скульптури XVIII—XIX століття. Головне зображення — розп'яття, фігури святих.
       Найдавніші пам'ятки народного мистецтва на території сучасної України, що дійшли до нас, належать до епохи палеоліту (20 тис. років до н. е.). Це вироби з кістки, оздоблені різними геометричними мотивами. Їх знайшли археологи під час розкопок Мізенської стоянки на Чернігівщині. Предметів із дерева із тих далеких часів не збереглося. Пізніше почала розвиватися кераміка, ткацтво, художня обробка кістки, а потім і дерева.
    Літописець Нестор у Х ст. зазначає наявність розвиненої дерев'яної скульптури, за його свідченням Київський князь Володимир поставив у княжому дворі Перуна дерев'яного. З часом розвивались токарні роботи, довбання, різьблення. Це засвідчує знайдені залишки дерев'яних мисок із Райковецького городища на Житомирщині і в інших районах України. Токарні вироби прикрашали художнім розписом, що засвідчують зображення на мисці ХІІ ст. із Києва. 
    На першому етапі 14 ст. - перша половина 16 ст., коли з'являються специфічні ознаки українського мистецтва в художній обробці дерева, майстри виготовляють палаци, церкви, прикрашаючи пишним різьбленням. В орнаментиці з'являються мотиви листків аканто, квіток гранато-виноградних лоз і грон.
       У 18-19 ст. остаточно формуються центри народного мистецтва — народні художні промисли. Після 1861 року народні промисли одержують подекуди новий творчий розвиток. Їх центри: Полтавщина, Київщина, Гуцульщина, Поділля.
     У 30-40 роках змінюються естетика, зміст і призначення виробів художніх промислів. Вони зазнають сильної ідеологізації, натиску влади. У виробах основна увага приділяється декору державно-політичного змісту.
    У 1934 році організована Українська художньо-промислова спілка, яка очолює артілі — кооперативні об'єднання художнього виробництва. У Дніпропетровську відкривається школа декоративного розпису. Активно й швидко розвивається народне мистецтво України в передвоєнний час.
      У післявоєнний період відроджується художня обробка дерева, особливо в західних областях України. Відновлюється робота в артілі «Гуцульщина» в Косові, ім. Л.Українки у Львові, у Чернівецькій області відкриваються училища декоративно-ужиткового мистецтва. В 1946 р. у Львові відкривається перший в Україні художній інститут (нині Львівська академія мистецтв). Наприкінці 50-х років художні артілі переорганізовуються у державні підприємства, які підпорядковуються Міністерству місцевої промисловості.
   Народне мистецтво знаходить широке застосування в дизайнерських розробках у сфері побуту, праці, виробництва меблів, оформленні житла та виробничого середовища. Різьблення по дереву й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни.

 

 

 

Запрошуємо Вас на навчання до нашого закладу!