Інклюзивна освіта: сутність, завдання та принципи
Інклюзивна освіта: сутність, завдання та принципи
Сьогодні інклюзивна освіта є не лише однією з фундаментальних засад розвитку освіти, але й філософією розуміння участі людини у житті суспільства. Поняття інклюзії (англ. inclusion – включення; франц. іnclusif – той, хто включає в себе; лат. іnclude – заключаю, включаю) – означає процес активного включення в суспільні стосунки всіх громадян, незалежно від їхніх фізичних,інтелектуальних, культурних, мовних, національних та інших особливостей .
Ідея інклюзії, що виникла внаслідок усвідомлення цінності людської багатоманітності і відмінностей між людьми, виключає будь-яку дискримінацію та відображає одну з головних ознак демократичного суспільства: усі діти є цінними
членами суспільства і мають рівні права, зокрема щодо отримання освіти, незважаючи на особливості їхнього психофізичного розвитку.
Водночас у розумінні багатьох людей інклюзія пов’язана лише з особами, які мають «інвалідність» – міру втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може
призводити до обмеження життєдіяльності особи». Так, особи з інвалідністю – це особи, які мають стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні чи сенсорні порушення, що можуть заважати повній та ефективній участі таких осіб у житті суспільства на рівні з
іншими.
Проте діти, які потребують інклюзивної освіти, можуть і не мати інвалідності, але вони мають ООП. Згідно з Законом України «Про освіту» дитина з ООП – «це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому
процесі з метою забезпечення її права на освіту» [122].
ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК СФЕРА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
ЮНЕСКО розглядає дітей з ООП як широке поняття. Зокрема, до дітей з ООП ЮНЕСКО відносить дітей, які мають такі порушення в розвитку: емоційні і поведінкові, мовлення та спілкування, труднощі в навчанні, затримка/обмеження інтелектуального розвитку, фізичні/нейромоторні, зору, слуху. Цей список доповнюють діти, які виховуються у несприятливому середовищі; діти, що належать до груп етнічних меншин; діти вулиці та діти з ВІЛ-інфекцією/СНІДом. Для роботи з такими дітьми важливо розуміти відмінності між поняттями «виключення», «сегрегація», «інтеграція» й «інклюзивна освіта». «Виключення» виникає, коли учнів у будь-який спосіб, прямо чи опосередковано, позбавляють доступу до освіти або відмовляють у такому доступі.
«Сегрегація» – це ситуація, у якій діти з ООП отримують освіту у відокремлених закладах (установах), пристосованих до різних або до певного виду порушень дітей, в
ізоляції від інших дітей.
«Інтеграція» – це процес влаштування дітей з ООП до існуючих закладів освіти з розумінням того, що діти з ООП зможуть пристосуватися до стандартизованих вимог таких закладів .
Концепція інклюзивної освіти отримала розвиток із концепції інтеграції, що застосовується під час переходу до нових підходів освіти дітей з ООП. Порівняння відмінностей цих концепцій дає можливість виокремити принципово важливі аспекти.
Так, інтеграція дітей з ООП відбувається шляхом перенесення елементів спеціальної
освіти у систему загальної освіти. За таких умов лише незначна частина дітей з ООП
може бути повністю включена у систему звичайних шкіл.
Основним обмеженням інтеграції стало те, що за таких умов не відбуваються зміни
в організації освітнього процесу, тобто у програмах, методиках і стратегіях навчання.
Відсутність таких організаційних змін під час інтеграції стала основним бар’єром для
реалізації політики і впровадження практик включення дітей з ООП у загальноосвітнє
середовище. Переосмислення цього процесу призвело до появи нового терміну –
«інклюзивна освіта». Зокрема, інклюзивна освіта передбачає, що бар’єри і труднощі у
навчанні, з якими стикаються учні з ООП у школах, відбуваються через існуючу практику
освітнього процесу, а також через негнучкі методи навчання. За умов інклюзивної
освіти необхідно не адаптувати учнів до існуючих вимог школи, а реформувати заклади
освіти, шукати інші педагогічні підходи до навчання таким чином, щоб враховувати
ООП учнів.
Вперше термін «інклюзивна освіта» був використаний у Саламанській декларації,
прийнятій на Всесвітній конференції у 1994 році за підтримки ЮНЕСКО, згідно з якою
інклюзивна освіта ґрунтується на певній системі принципів – базових вимог, виконання
яких забезпечить її ефективність, а саме:
• кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності й освітні
потреби;
• усі діти мають навчатися разом у будь-яких випадках, коли це виявляється
можливим, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між
ними;
• заклади освіти мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх
учнів, узгоджуючи різні види і темпи навчання;ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА
12
• заклади освіти повинні забезпечувати якісну освіту для всіх, розробляючи
відповідні навчальні плани, стратегії викладання, вживаючи організаційних
заходів;
• діти мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися
їм в освітньому процесі;
• інклюзивна освіта – найефективніший засіб, що гарантує солідарність,
співучасть, взаємодопомогу, розуміння між дітьми [130].
Однак інклюзивна освіта не ставить за мету зробити всіх однаковими. Інклюзивна освіта в широкому розумінні передбачає створення рівних можливостей для всіх дітей з ООП і забезпечення їх успіху в освітньому процесі та подальшому житті.
Інклюзивна освіта – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти шляхом організації навчання дітей у закладах освіти на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей у навчально-пізнавальної діяльності [98]. Саме тому інклюзивна освіта передбачає розроблення і запровадження широкого
спектра освітніх стратегій та освітніх послуг для більш гнучкого реагування на розмаїття ООП учнів. Варто підкреслити, що інклюзивна освіта є альтернативою системі спеціальної освіти, за якою діти навчаються окремо від інших дітей або на індивідуальній формі
здобуття освіти. Розвиток інклюзивної освіти у жодному разі не зменшує значення спеціальної освіти, оскільки інклюзивна освіта є одним із напрямів освіти, варіантом надання освітніх послуг дитині з ООП.
Інклюзивна освіта виконує такі функції – основні напрями, за якими відбувається її реалізація.
За визначенням ЮНЕСКО інклюзивна освіта – це процес звернення і відповіді на різноманітні освітні потреби дітей через забезпечення їхньої участі у навчанні, культурних заходах і житті громади та зменшення виключення в освіті.
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) розглядає інклюзивну освіту крізь призму концепції «Школа, дружня до дитини», де створюється середовище для якісного й ефективного навчання з відповідними фізичними умовами, політикою і послугами. Згідно з концепцією
ЮНІСЕФ «Школа, дружня до дитини»:
• виявляє виключених із групи дітей і долучає їх до освіти;
• визнає освіту правом кожної дитини;
• сприяє дотриманню прав і благополуччя кожної дитини;
• надає обов’язкову безоплатну освіту, доступну для дітей з груп ризику;
• поважає відмінності і забезпечує рівноправність в освіті для всіх дітей;
• відповідає освітнім потребам дитини, а також гендерному, етнічному,
релігійному і соціальному розмаїттю.

