Голодомор
22.11.2018 р. учні та колектив ВПХУ №5 м.Чернівці запалили Свічку Пам’яті та вшанували хвилиною мовчання усіх жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років, світлу пам’ять безневинно замучених голодом людей.
Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. І однією з найстрашніших таких сторінок є Голодомор, який призвів до небачених жертв.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським терором у 1932-1933 рр., пам’яті українських сіл і хуторів які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття і була присвячена лінійка у нашому навчальному закладі. Адже наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. А пішли ж найкращі, несли в могили найкоштовніше, що є в нації – гени розуму, здоров’я, досконалості фізичної і духовної, гени милосердя і справедливості, людяності і відваги всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічний живий ланцюг поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля було завдано удару, якого він ще не знав.
Ми працьовита, терпляча нація. Наш народ заслуговує на шану й повагу. А пам’ятником жертвам хай буде наша пам’ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ.
Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. І однією з найстрашніших таких сторінок є Голодомор, який призвів до небачених жертв.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським терором у 1932-1933 рр., пам’яті українських сіл і хуторів які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття і була присвячена лінійка у нашому навчальному закладі. Адже наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. А пішли ж найкращі, несли в могили найкоштовніше, що є в нації – гени розуму, здоров’я, досконалості фізичної і духовної, гени милосердя і справедливості, людяності і відваги всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічний живий ланцюг поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля було завдано удару, якого він ще не знав.
Ми працьовита, терпляча нація. Наш народ заслуговує на шану й повагу. А пам’ятником жертвам хай буде наша пам’ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ.
Навіть на останнім рубежі
Промінь віри в нас ще не погас.
Боже, Україну збережи
Господи, помилуй нас!
В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп’ято й знищено не раз.
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас!
Промінь віри в нас ще не погас.
Боже, Україну збережи
Господи, помилуй нас!
В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп’ято й знищено не раз.
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас!
