23 травня – День Героїв України!

День Героїв або Свято Героїв – щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків – борців за волю України, передусім лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН-УПА, героїв Небесної сотні та учасників ООС (АТО) на Сході країни.
Це свято – данина пам’яті героям минулих літ і шани героїв новітніх, які сьогодні віддають своє життя за соборність та незалежність нашої Батьківщини. Цей день є символом незборимості української нації.

«Герої не вмирають!
Слава Україні! Героям слава!»

День Героїв – це день пам’яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України та є символом незборимості української нації.
У сучасному вигляді відзначається 23 травня, але святкові та пам’ятні заходи проходять весь тиждень, на який припадає свято. Для зручності та якомога більшої участі, масові заходи, почасти, відбуваються в п’ятницю, суботу та неділю, що настає після свята. Українські Герої поставили свободу рідної землі над своїми особистими інтересами і присвятили своє життя служінню українській нації.
Метою відзначення Дня Героя або Свято Героїв – відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму всіх часів нашого державотворення від лицарів Київської Русі до нашого сьогодення – Героїв Небесної Сотні, та Героїв війни на Сході країни.
Герої України періодів нашої історії – це жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав руських дружин великого князя Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії, членів визвольного руху різних часів, Героїв «Небесної сотні», учасників ООС (АТО).
Славетна історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це незламність Байди і крилаті козацькі «чайки», плач полонянок у неволі. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця Січових стрільців та Героїв Небесної Сотні, це тисячі патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України.
У стінах освітнього закладу системно здійснюється та вдосконалюється національно-патріотичне виховання, а саме його складова – військово-патріотичне, а надання системності цьому вкрай важливому державному процесу залишається актуальним і в наш сучасний час.
Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис. осіб), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий «ас» союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.
УПА – єдина військова сила у Другій світовій війні, яка визначала стратегічною метою своєї боротьби створення незалежної Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що намагалися завадити цьому. Українська повстанська армія – військово-політична формація Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення української державності.
Заснована на зламі 1942-1943 років, вона діяла до вересня 1949-го, після чого була реорганізована в збройне підпілля, діяльність якого тривало до середини 1950-х. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Друга світова війна – свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталітарної системи, ціною незчисленних утрат вони змогли захистити свій дім і свою Батьківщину. Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві.
Історія
У 1941 року у Кракові відбувся Другий Великий Збір Організації українських націоналістів. Головною метою збору було утвердження ідей українського націоналізму і постанов, що стосуються політичного, військового, економічного та соціального життя на українських землях. Крім цього, Другий великий збір постановив щороку, 23 травня, святкувати День героїв. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби, українці на чолі з ОУН вшановували пам’ять Героїв.
Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:
- 3 травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини);
- 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра (родом з Полтави);
- 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби обірвав життя організатора українського націоналістичного руху Євгена Коновальця.
До 1991 року свято святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності України захід почав набувати популярності. Станом на 2019 рік День Героїв досі не є офіційним державним святом.